Історія кінематографа

Насправді завжди потрібно починати з цієї теми. І я думаю для любителя кіно будь-якого виду і жанру завжди буде цікавим дізнатися саму ж історію створення кінематографа і більше дізнатися про людей, які вперше це зробили. Як би це не було зараз дивним, але кіно з’явилося завдяки деяким іншим технічним винаходам. А саме таким, як, наприклад, сухому броможелатіновому фотопроцесу з високою світлочутливістю, який був винайдений ще в 1878 році. Також завдяки кіноплівці на міцній і гнучкій основі, яку винайшли в 1889 році. Важливим в історії кінематографа є також швидкісний апарат хронофотографічної  зйомки. А перші знімальні апарати були винайдені ще в 80-х роках 19 століття. До них, до речі відноситься і фоторушницю.

Те, що найбільш наблизилося до самого кінематографу з усіма характеристиками, не виключаючи технічних є кінематограф Едісона 1891 року. Спочатку до кіно прилучали зараз нам не дуже знайомим способом. Адже раніше, як говорили наші бабусі і дідусі, кіно «крутили» в клубі якомусь або загальноприйнятому місці, де збиралося багато людей. Саме так можна було поширити новину про те, що вчені створили ще новий винахід, який принесе не тільки задоволення кожній людині, але комусь принесе, наприклад славу, а комусь  незабаром і гроші. Спочатку, в ті часи, показували короткометражні фільми, адже не були впевнені, що під великим напливом бажаючих подивитися фільм техніка та людина, яка всім цим керувала витримають. Такі перші короткометражні фільми були довжиною приблизно 50 футів. Така довжина фільмів, які показували першими була обумовлена ​​безпосередньо самою недосконалістю кіноапаратури, як ви розумієте, а до 90-их років довжина кінокартин збільшилася і кіно вже тривало 15-20 хвилин, замість 1,5-2 хвилин.

В основному показували спочатку щось загально знайоме і нейтральне – це були якісь документальні фільми. Згодом завдяки братам Люм’єр з’являються тенденції до ігрового кіно, а тому з’являється вже і такий вид кіно, як комедії. З кожним роком вчені вдосконалювали різноманітну техніку і саме це сприяло збільшенню довжини фільмів, а також і до більш якісного і кількісного збільшення певних прийомів зйомок, режисури і звичайно ж гри самих акторів. Ми всі прекрасно розуміємо, що кіно, яке показували в цих роках, коли тільки вникали в питання кінематографії, було німе. І саме тоді воно оформляється, як новий вид мистецтва – німе кіно, яке має свої способи залучення глядача і художні засоби.

На початку 20 століття вже починає з’являтися кіно зі звуком, але воно звичайно ж не є бездоганним. Тоді багато хто зіткнувся з проблемою синхронізації зображення і звуку, і відповідно починалися пошуки рішень цих проблем. Надалі труднощі синхронізації зображення і звуку вдалося подолати за допомогою загального носія для записаної фонограми і зображень. Але хороша синхронізація того й іншого елемента була можливою тільки аж в 1930 році. Поступово, як німому кіно додали звук, так до чорно-білого кіно почали додавати колір. Отже першим кольоровим фільмом став короткометражний фільм «Танець Лої Фуллер». Він спочатку був знятий в чорно-білому варіанті ще в 1894 році, а в 1895-1896 роках був розфарбований вручну спеціальним пензликом.

Сьогодні ми бачимо кінематограф вже не таким беззахисним і безнадійним, адже є все і звук, і зображення, і задіяно кілька кольорів. Все працює синхронно і можна сказати, що без перебоїв. З тих часів прогрес дійшов до того, що ми можемо дивитися кіно коли захочемо і де захочемо. Нам уже не треба спеціально ходити в певні місця, адже все у нас під рукою, все є в чарівній мережі «Інтернет».

Історія кінематографа