Чого навчить фільм «12 років рабства»?

І останній на сьогодні фільм також буде добре впливати на глядача, адже, як уже раніше ми говорили, він навчить силі волі і витримці. Так ми будемо говорити про фільм «12 років рабства». Навряд чи таке може бути, але хтось живе і довше в такій атмосфері. До слова, в цьому фільмі також буде порушено тему національності. Зараз якось простіше до цього всього ставляться, а от раніше чорношкірі люди на думку білошкірих годилися тільки в якості рабської сили. Хоча яка ж різниця, яка шкіра у людини, головне, щоб усередині вона залишався людиною, згодні?

Творцем цього фільму є Стів Мак Куїн. Фільм на екрани вийшов у 2013 році, але залишається актуальним до сих пір, адже буває і таке, що люди незалежно від кольору шкіри або ж національності просто не поважають інших людей. Але що ж за сюжетом фільму? А ось сюжет починається з того, що в США у 19 столітті проживає чорношкірий музикант зі своєю сім’єю. Йтиметься про Соломона Нортапа. Коли Соломон Нортап проживає в Нью-Йорку йому приходить відмінна і перспективна пропозицію про роботу в Вашингтоні. Йому потрібно виступити разом з цирковою трупою. Все здається не настільки поганим, але ось заковика якраз в тому, що після самого виступу Нортап починає втрачати свідомість. Він губиться в часі і просторі.

Як тільки він прийде до тями – виявиться, що він просто на просто закутий в ланцюги на холодній підлозі. Можна було б подумати, що це викрадення людини заради якоїсь матеріальної мети, але що можна взяти зі звичайного музиканта?! Хіба що той гонорар за концерт з цирковою трупою. Але не тут то було. Виявляється, що його викрали якраз ті люди, які відловлюють рабів-утікачів. Але яка їхня логіка? Нортап же живе в Нью-Йорку і є відмінним музикантом. Але справа в тому, що за описом інших людей він дуже зовні схожий на одного з рабів-утікачів.

З рабами вчиняють не дуже добре і Нортап не виняток з правил. Його перевозять в Новий Орлеан і навіть змусять забути своє справжнє ім’я. Разом з тим, вони дають йому нове прізвисько Платт. У Новому Орлеані його купить власник однієї з плантацій. Ця людина, Вільям Форд, на відміну від інших, виявляється ще не дуже поганим, оскільки не тільки на вигляд, але і внутрішньо є людиною доброзичливою і благородною. І навіть за якісну роботу Соломона Форд подарує йому скрипку.

Для музиканта це, напевно, найкращий подарунок, який взагалі міг би бути. Але от не всі такі, як Вільям Форд. Є і явні егоїсти і недоброзичливці Соломона. Можливо, якби вони не сприймали його, як раба, то ставлення було б іншим, адже Соломон дуже хороша людина, але, на жаль, люди жорстокі. Так Нортапа мало не повісять через бійку з теслею Джоном Тібісом.

Згодом Соломон потрапить ще на одну плантацію, але вже до тієї людини, яка не має ну ніякої поваги до людей. Він упевнений в тому, що раби тільки для глузування. Загалом, такій людині краще і на очі не потрапляти. Але чи все так погано буде і далі в ні в чому невинного Соломона Нортапа, який в рабство потрапив чисто випадково. А ось і ні, і йому доведеться порадіти небагато.

При будівництві павільйону разом з Бассом, робочим з Канади, йому вдасться передати лист своїм рідним. Виявляється, що Басс повний противник рабства. Увійшовши в довіру до Басса, Соломон наважиться розповісти про свою життєву історію і попросить повідомити про це всім родичам. Ви не повірите, але все ж хороші люди не перевелися і Басс допоможе Соломону з виходом з рабства і той через цілих 12 років нарешті зможе повернутися до своєї сім’ї. Хіба це не диво? А головне, що не сдався і не підкорився долі.

Чого навчить фільм «12 років рабства»?