Трохи про фільм «Джуманджі: Поклик джунглів»

Признавайтесь, мої дорогі, хто вже, як і я, встиг сходити на прем’єру фільму «Джуманджі: Поклик джунглів». Як не дивно, але цей фільм не відноситься до жанру жахів. Це така собі комедія. А ви, напевно, вже згадали той самий фільм жахів з вашого дитинства чи підліткового періоду, після якого не могли нормально заснути. Але це зовсім інше кіно. Тут головні ролі дістануться Скелі і багатьом іншим. А там, де є Скала – вже весело. Чи не так?

Але давайте трохи введемо в курс справи тих, хто ще не встиг подивитися цей давно обговорюваний фільм. Так ось сюжет цього фільму починається з того, що ще в 1996 році батько Алекса знайде на пляжі якусь незрозумілу коробку. Як потім виявиться це була коробка з грою «Джуманджі». Цю гру батько вирішує віддати своєму синові, а той дивлячись на стару коробку розуміє, що в такий мотлох грати точно не буде.

Але якимось дивом ця стара коробка гри «Джуманджі» перетвориться на такий собі картридж для відеоігри. Хлопчик на радості запустить гру і просто зникне з цього світу. Я думаю, батько точно не був радий, що подарована ним же річ забрала його рідного сина на цілих двадцять років. Як бачимо, гра хоч і не така страшна, як у фільмі «Джуманджі», але вона теж забирає людей до себе, а значить, може ними керувати.

Після цих двадцяти років відсутності Алекса школярі Ентоні, Спенсер, Марта і Бетані теж знайдуть цю гру, але після того, як будуть покарані за свою погану поведінку. Так в одній зі старих шкільних комор їх змусять прибратися, а саме там вони і знайдуть цю відеогру, яка поглинула у свої тенета двадцять років тому Алекса, який, до слова, гру запустив помилково. А, як ви розумієте, прибирати в старій шкільній коморі досить нудно і дітвора вирішує приступити до початку гри. Мені здається, чи подібний сюжет мали в першій частині, яка за жанром більше скидалася на жах?!

І так, приступивши до гри, школярі зрозуміють, що в грі вже хтось є, адже вільних місць було п’ять, але одне місце вже було зайняте. Як тільки діти визначаться з вибором позиції, їх також, як і двадцять років тому Алекса, затягне в гру.

І тут виникає у всіх питання: чому ж фільм називається Джуманджі? Я думаю, що режисер явно хотів відвадити дітей від тієї страшної гри, яку всі пам’ятають і показати все більш комедійно, не страшно і в той же самий час і сучасно. Адже комп’ютерні ігри зараз дуже популярні, діти просто не можуть ні на частку секунди відволікатися від віртуальної мережі, яка до речі їм подобається більше, ніж реальне життя, як би це сумно звучало. Тим самим режисер показує, що віртуальне життя – це не завжди добре, адже це тільки вигаданий світ, який людям не підвладний.

Так після всіх виконаних дій діти опиняються в іншому вимірі в ролі тих людей, чиї аватари вони вибрали. Так Марта перетвориться в красуню Рубі, а Бетані в товстуна Шеллі, який є професором. Спенсер буде в цій віртуальній грі м’язистим Смолдером, а Ентоні перетвориться в коротуна Франкліна. Дивний вибір аватарів, але кожен вибирав те, що йому до душі.

Фільм загалом наповнений безліччю жартів, адже як тільки ці діти потраплять в гру, Бетані з’їсть бегемот, але через деякий час, як ні в чому не бувало вона впаде з неба на землю і продовжить зі своїми друзями тікати від бегемотів. Ось в житті такого точно не буде, а в цій грі головні герої, як кішки, які мають дев’ять життів, а може і більше. А також фільм наповнений надією, адже в кінці Алекс зможе повернутися в свій 1996 рік, а в майбутньому і взагалі мати дочку і назве він її Бетані. От так закрутив режисер сюжет, правда? Сподіваюся, цей маленький спойлер надихне вас на перегляд цієї комедії. Повірте, не пошкодуєте.

Трохи про фільм «Джуманджі: Поклик джунглів»