Огляд фільму «Скло» (2019)

М. Н. Шьямалан – талановитий режисер. Було б це так, якщо б ми жили в паралельному всесвіті, де він і правда знімає хороші фільми. Якось в одному інтерв’ю він сказав: «я не знаю .. щось я не подобаюсь американським критикам .. вони мене не люблять, напевно це через те, що я ближчий до європейських режисерів і європейського стилю створення фільмів».

Після успішного «Шостого почуття» 1999 він усіма силами хотів довести всім, що він хороший режисер. Наступний його фільм «Невразливий» 2000, на мою думку, дуже переоцінений, не закріпив його в ряди хороших режисерів. А випущений аж через 16 років сиквел «Спліт», до речі, теж неоднозначний фільм, який проте добре показав себе у прокаті, так само особливого успіху не приніс. Ну і ось нарешті вийшло «Скло».

Що ж, якщо “Спліт” був неоднозначний, то “Скло” вийшло ще більш неоднозначним. Дивитися його вам чи ні – вирішуйте самі, я просто поділюся своїми думками.

Плюси у фільму є, звичайно ж, то ж почнемо з них. Коли збирають трьох героїв з супер-здібностями в одному місці – за цим цікаво спостерігати. Девід Данн в даному фільмі під прізвиськом «Наглядач» з супер-силою і практичною невразливістю. Кевін Крамб страждає множинним розладом особистості, в ньому уживається 23 особи, найнебезпечніша з них це «Звір». Елайдж Прайс лиходій з першого фільму, що страждає на рідкісну хворобу кісток, але володіє просто феноменальним інтелектом. За тим, як вони взаємодіють, справді цікаво спостерігати.

Кевін і Девід стикаються в сутичці, у результаті сутички їх затримує поліція, і вони опиняються в психіатричній лікарні під опікою у доктора Еллі Стейпл. У цій же клініці сидить старий ворог Девіда Елайджа – Прайс, називаючи себе «Містер скло». Доктор Стейпла намагається переконати їх трьох що їх супер-сили – це всього лише психологічний розлад. Це все дуже дивно виглядає: навіщо їй це робити? До кінця фільму не зрозуміло, але ближче до середини фільму стає ясно, що їх суперсили і справді реальні, і доктор про це прекрасно знає.

Фільм піднімає досить актуальні питання. Наскільки далеко може піти наша свідомість? Наскільки ми самі можемо повірити у свої сили? Це психологія? Або все таки супер-здібності існують? У фільмі відповіді ми частково отримуємо, але дуже дивні. Нічому дивуватися. Це все таки Шьямалан. На цьому, на жаль, плюси фільму закінчуються.

Перейдемо до мінусів. Головне питання  без відповіді, про що був цей фільм? Тут є посилання до коміксів, посилання до терактів 11 вересня, і теорія змови уряду. Але все це взагалі не важливо, головна мета героїв – це зійтися у двобої, і зрозуміти хто з них сильніший, ось і все, це вся мотивація. Другий мінус – це погана бойова складова фільму. Хотіли побачити як Кевін і Девід зійдуться в поєдинку, прямо як Нео і Агент Сміт? А ось і ні, всі бойові сцени складаються з того, як головні герої штовхають один одного: це просто безглуздо і смішно виглядає.

У фільму є ще одна проблема: багато героїв і часу на розкриття всіх персонажів просто не вистачає. Нам знову не показали всі 23 особистості Кевіна. І це при тому, що хронометраж фільму більше 2 годин. Плюс до всього, режисер додав другорядних персонажів до кожного героя, скажімо так «протеже». У Містера Скло – це його мама, у Девіда – його син Джозеф, а у Кевіна – головна героїня з «Спліта» Кейсі Кук. Часу на всіх не вистачає, режисер хоче розкрити всіх і це дуже виснажує.

Шьямалану не вдалося гармонійно поєднати три фільми в один всесвіт і це сумно. У фільма цілих 5 кінцівок. По закінченню деяких фільмів ти думаєш: “Чим цей фільм закінчився? Чого це вчить? Про що це змушує задуматися?”. Так, після перегляду “Скла” у голові нічого не з’являється, ніяких питань, – мозок просто зависає. Вкінці є як би передумова на продовження, але кульмінація говорить нам зворотнє. Ось такий от парадокс від М. Н. Шьямалана.

Огляд фільму «Скло» (2019)