Огляд фільму «Мій хлопець псих» (2012)

Кожна людина заслуговує на щастя і не важливо хто вона, які у неї проблеми або хвороби, – вона просто не може весь час брести по життю на самоті. Також, що б людина не зробила, і як би її доля не повернулася, вона заслуговує на другий шанс: виправитися і показати, що вона не тільки може бути щасливим, але і зробить такою і іншу людину.

Пет Піплс переживає у своєму житті досить непростий період, і всьому виною його хвороба – він не в змозі придушувати свою агресію, та ще й має ряд супутніх проблем. У сукупності його дії, вчинки і наслідки всього ним скоєного, призводять Пета в стіни психіатричної лікарні, де йому належить примусове медикаментозне лікування і ряд сеансів терапії у психолога і психіатра. Саме таким був вердикт присяжних, узаконений судовим органом і здійснений.

Довгі чотири роки довелося Пету жити по режиму психіатричної лікарні, і багато йому довелося пережити, і багато чого зрозуміти, і багато усвідомити. А коли в його психічному стані були впевнені і лікарі, і органи правопорядку, хлопцю дали новий шанс на нормальне існування в суспільстві. Але цей шанс йому ще належить заслужити у своїх родичів, близьких, друзів, та й просто людей, що живуть з ним по сусідству в одному районі. Тепер йому належить ще більше пережити і спробувати почати життя з нового «чистого аркуша».

До того, як відправиться в клініку для душевнохворих, Пет Піплс був учителем у звичайній школі. Ось тільки з тих пір, як Пет став небезпечним для оточуючих, дорога на колишнє робоче місце йому закрита назавжди, адже ніхто не знає коли настане його черговий криз, а навколо знаходяться діти. Та й до дружини він повернутися не міг, так як вона розлучилася з ним і завела нові відносини.

Єдині, хто чекали його – це його батьки, куди він і відправився. Ось тільки якщо люблячі батько і мати закриють очі на проблеми сина, і спробують якомога рідше згадувати про найнеприємніші аспекти життя свого найдорожчого чада, то жителі околиць просто не упустять момент в сотий раз нагадати і про недугу, і про самоконтроль, та й взагалі про все, що не дає повернутися до нормального життя, нормальної людини.

Життя несправедливе, особливо до тих, хто відрізняється від загальної маси народу, яку прийнято вважати соціумом. Але спробувати все ж варто. Головне, щоб поруч хтось був. Хтось, хто допоможе вселити віру в те, що здійснити задумане і дотримуватися наміченого плану – це не так вже й складно.

Спілкування з людьми у Пета абсолютно не виходило, і як тільки навколо нього збиралися люди, він починав говорити повну нісенітницю. Але все ж людина, яка розуміла або хоча б чимось була б схожою на героя фільму, знайшлася. Це була дівчина: миловидна, добра, злегка своєрідна, і скажемо навіть, з деякою кількістю своїх «тарганів» в голові. Але і Пет же хлопець з «родзинкою».

Ім’я у дівчини було під стать їй, миле і ніжне – Тіффані. І не біда, що вони з Петом вже були одружені – кожні ж відносини можуть знову відродитися, ось тільки шлях буде дуже довгим, важким і звивистим. Головне – необхідно спробувати забути про минулі помилки і негаразди. Невпевнено, обережно і злегка з побоюванням ці двоє, які пережили і разом, і порізно стільки горя і нещасть, почали спочатку поодинці, а потім і спільними зусиллями збирати крупиці надії на нове життя, можливо навіть довге і щасливе.

Але щоб це життя стало для них спільним – на двох, необхідно самим стати єдиним цілим. Ось тільки як це зробити, вони поки що не знають, адже вони-то в собі толком розібратися не можуть, не те, що взяти на себе відповідальність додати ще й проблеми іншої людини.

І тоді Тіффані запропонувала зробити для початку спільним певне хобі, захоплення, хоча саме ця затія, а точніше вид занять, хлопцеві спочатку не дуже-то і сподобалося. Справа просто в тому, що Тіффані попросила Пета стати її партнером по танцях, ось тільки у своїх танцювальних можливостях хлопець був не впевнений, та й виступи при великому скупченні людей не дуже-то розслаблюють і налаштовують на мирний лад.

Огляд фільму «Мій хлопець псих» (2012)