Огляд фільму «Люди Ікс: Темний Фенікс» (2019)

“Що таке безумство? Божевілля – це точне повторення однієї і тієї ж дії, раз по раз, в надії на її зміну. Це і є безумство.”
(Альберт Ейнштейн)

Мені пощастило побувати на сеансі фільму “Люди Ікс: Темний Фенікс”, дванадцятому фільмі кіносеріі про людей Х, і, якщо чесно, я залишився не дуже задоволений.

Події темного фенікса розгортаються вже в 90-х роках, люди Х в групі складаються з Циклопа, Джин Грей, Нічного змія, Ртуті, Шторму, Звіра і Містик, і вони відправляються в космос заради порятунку астронавтів, корабель яких зазнає аварії у відкритому космосі через сонячну бурю.

Якщо до основного складу команди питань немає, то мені цікаво: чим знадобиться звіряча сила Звіра і здатність Містик перевтілюватися в космосі?

Операція проходить успішно, але у процесі порятунку останнього астронавта в Джин Грей вселяється якась космічна сутність, – така ось нехитра зав’язка.

Все якось перемішалося, або це сценарій корявий, або постановка погана, або те й другое. Знайомі нам герої змінюють свої переконання так легко і часто, що це місцями доводить до обурення. Хтось стає поганим, хтось нейтральними, хтось не може визначитися. Жах, скільки тут плутанини!

Ксав’є тут ніби-то поганий, але по факту – антагоніст Фенікс, дивна поведінка Магнето. Персонажі, яких ми знаємо з минулим фільмів, ну вже дуже на себе не схожі.

Саймон Кинберг, що писав сценарій до чотирьох попередніх фільмів серії (і, до речі, до провальної “Фантастичної четвірки” 2015) тут дебютував як режисер, сценарист і продюсер. Як мені здається, він хотів створити більш похмурий фільм, ніж те, що вийшло в результаті. З чуток, фільм перезнімали кілька разів, і як показує практика – це не завжди добре для фільму. Судити про його режисерський талант ще рано. Між усім іншим – у фільму, звичайно ж, є плюси.

Один з плюсів – це хороший якісний екшн, протистояння показано видовищно і цікаво, особливо сутичка в поїзді. Спецефекти також на рівні, картинка радує око, а ось музика Ханца Циммера, як завжди, дарує задоволення своєю естетикою і оригінальністю. Шкода тільки, що все це не може перекрити мінуси фільму, особливо – сценарні.

Ось я не розумію, навіщо до такого епічного сюжету приплітати ще й інопланетян, наміри яких не ясно до кінця? Не будь їх там – нічого б не змінилося. Ну і згадані вище перепади настрою героїв, викликані незрозуміло чим, поясняться кривим сценарієм.

Ще одна біль сценарію – це триваючі і повторювані між Ксав’є і Магнето дружнє протистояння і намагання Чарлза переконати Магнето в тому, що він хороший. За майже двадцять років одне й теж набридло.

А пам’ятаєте Ртуть, того крутого чувака зі здатністю дуже швидко пересуватися? Так ось, забудьте про нього – його злили майже відразу.

Ще дуже шкода того, що нам мало показали переживання Джин Грей, тому співпереживати їй важко, хоча за сюжетом це мається на увазі.

Так що в підсумку “Темний Фенікс” вийшов слабким продовженням з поганим сценарієм, а кінцівка гідна швидше якого-небудь треш-фільму, але ніяк не високобюджетного коміксового блокбастера.

Огляд фільму «Люди Ікс: Темний Фенікс» (2019)