Огляд фільму «Добре бути тихонею» (2012)

Всі ми – люди, і всі ми різні, і навряд чи знайдеться хоча б дві ідентичні людини. Але скільки б відмінностей не було між людьми, всіх об’єднує одне, за винятком невеликої кількості, – бажання знайти споріднену душу, щоб не бути самотнім, і не залишатися наодинці зі своїми проблемами.

Гостру потребу в чиїйсь підтримці відчувають діти і підлітки. Тому розставання зі старими друзями, і необхідність вибудовувати заново такі, часом, складні взаємини з новими однолітками, сприймається досить болісно. Але що поробиш, коли сім’ї доводиться переїхати, а дітям змінити місце навчання, контакт зі старими знайомими скорочується до листування та рідкісних зустрічей на канікулах, і тоді необхідно знову знайомиться з класом, доводити всім, що ти «один з них», інакше є ризик залишитися одинаком, якого в «нормальні» компанії не приймають.

Чарлі не був хлопцем, який всім своїм виглядом, притягував до себе оточуючих. Він був скромним, сором’язливим і боязким хлопцем, від чого його нові однокласники, не розглянувши в ньому потенційно корисного і цікавого товариша, таврували його штампом «біла ворона» і згадували про його існування лише тоді, коли з’являлося бажання повеселитися, принижуючи слабкого. І він терпів і навіть не чинив опору, і гірко шкодував про те, що його друг, який його розумів і підтримував, зараз знаходиться так далеко. Його кращим другом і порадником став шкільний учитель англійської мови. Картина, звичайно, не сама барвиста і обнадійлива, але надії хлопець не втрачав.

Проте, зустріч головного героя фільму зі зведеними братом і сестрою – Патріком і Сем, перевернуть його життя і зроблять з сірості, яскраву незабутню пригоду, наповнену безліччю подій. Чарлі швидко знайшов «спільну мову» з новими друзями, адже вони були такими ж, як і він, але не соромилися свого шкільного статусу і гордо носили звання «ізгої». Їх ніде не чекали, дружбою з ними не дорожили, тому вони веселилися самі, і отримували задоволення від власного життя.

Хто б тільки міг уявити, що ховається під пеленою невпевненості і страху бути не таким як усі. Нові друзі Чарлі були по-своєму божевільними, і цим божевіллям вони заражали оточуючих. Спілкуючись з Патріком і Сем, Чарлі став багато розуміти і навіть знайшов віру в самого себе, та ще й настільки, що зміг не просто стояти і терпіти приниження і ганьбу, а зібравши всю волю в кулак і пересиливши себе «нагородив» кривдника неабияким ляпасом. Цей вчинок не залишився непоміченим. На нього не просто звернули увагу, його стали вважати «своїм», і цей успіх просто затуманив голову хлопцеві.

Він практично вмить забув, кому він зобов’язаний своєю впевненістю, і, забувши про своїх справжніх друзів, поринув у світ, де правлять брехня і безжальна конкуренція. Згодом, він все ж боляче обпечеться, що змусить романтика по натурі задуматися і про свої дії, і про свої вчинки, та й взагалі, про значимість людей, які були з ним у хвилини його злетів і в години його падінь.

Фільм, незважаючи на всю свою іронію і повноту переживань, досить легкий і наповнений добрим гумором і безтурботним веселощами. Життя в підлітковий період не характеризує майбутні дії підлітка, як майже дорослу особу, але дає своєрідний поштовх, що допомагає почати розрізняти справжні життєві цінності і наміри людей. Не завжди бути несхожим на більшість оточуючих тебе людей, означає бути гірше них, як показує практика – навпаки, це один з показників переваги. Адже простим незарозумілим і щирим людям, які не приховують свого справжнього обличчя, нема потреби вдаватися до не надто шляхетних методів самореалізації. Цей фільм покаже наскільки добре бути «ізгоєм», адже це своєрідний метод індивідуальності, що відкриває нові можливості.

Ph: John Bramley © 2011 Summit Entertainment, LLC. All rights reserved.
Огляд фільму «Добре бути тихонею» (2012)