Огляд на фільм «Мег: монстр глибини»

Привіт мої дорогі! Скажіть, будь ласка, ви любите дивитися фільми жахів або ж це одне слово наводить на вас страх і якісь неприємні почуття? Я ось ну дуже люблю ужастики, але не через те, що я жорстока людина або ще дещо. Особисто я фільми жахів сприймаю по суті реально, але не намагаюся багато фантазувати. Я чітко розумію, що фільм жахів, як і будь-який інший фільм, знятий за допомогою багатьох технологій і декорацій, і навіть той дуже страшний монстр або дуже грізний привид, або ж акула з дуже великими і гострими зубами не є реальним. Ну акула може така іноді й існує, але у фільмі це по суті вся справа гриму, декорацій тощо.

Особисто я дивлюся фільми жахів для того, що отримати нові відчуття серед повсякденного життя, щоб отримати адреналін, який виробляється у нашому організмі при перегляді самих епічних і на перший погляд страшних сцен, якщо це стосується фільмів.

А якщо у реальному житті, то може бути і якийсь дуже класний, великий і захоплюючий атракціон або банальний стрибок з парашута. Ви погодитеся зі мною, що іноді таке потрібно подивитися? Можна звичайно іншими способами відчути і отримати адреналін, але це можна сказати найдоступніший спосіб, причому для всіх. Будь-який фільм можна знайти в сеті «Інтернет» або ж, якщо хочеться ще більше гострих відчуттів можна піти на 3D, 4D тощо, що теж стосується саме категорії фільмів.

Вчора я натрапила на дуже класний фільм «Мег: монстр глибини», як потім виявилося. Він не схожий на стандартні фільми про акул. Навіть починається він одразу з дуже епічного моменту. Уже в перші секунди ми починаємо переживати за головних героїв фільму, адже бачимо сцену, як підводний човен тоне і ось-ось вибухне. Епічність цього початкового моменту ще і в тому, що при такому розкладі зможуть вибратися і вижити тільки 11 чоловік, а кілька людей так і залишиться на дуже великій глибині, вони просто вибухнуть разом з підводним човном.

Зараз головного героя Джонсона, якого грає Стетхем ми сприймаємо, як ворога, адже вважаємо, що він не врятував всіх своїх колег і друзів. Мені подобається такий початок, адже всім давно вже набридло дивитися фільми, які починаються з бурхливих веселощів. Тоді вже точно знаєш чим це все закінчиться, а коли ось так раптово все починається вже з катастрофи, то це заводить злегка в глухий кут, виникає подив і якось цікавіше дивитися.

Все крутиться навколо того, що вчені з Китаю хочуть відкрити для себе і для інших підводний світ, а ще краще якщо вони знайдуть там щось дуже цікаве, первісне і зберігати це все, адже вони дуже люблять природу і завжди борються за її збереження. Але природа розпоряджається по-іншому. Вчені, звичайно, знайдуть для себе і своєї команди нове відкриття, але ось тільки це відкриття не зовсім виявиться доброзичливим і не захоче бути просто банальним, черговим відкриттям, воно згідно зжерти всіх і все.

Поки вчені зрозуміють, що ця дуже величезна акула не хоче йти на контакт, то вона принесе багато втрат для людства і деяких сімей. Тоді вчені згадають всім знайому фразу «Не головне те, кого втрачаєш, а головне те, кого рятуєш». Під кінець фільму вони пожертвують своїми науковими ступенями і своєю кар’єрою, але зате врятують безліч людей від цього монстра, доісторичної акули Мег. Цей фільм хороший ще й тим, що навколо цих всіх пригод розвивається ще й інше почуття, яке дуже далеко від почуття страху. Це,  звичайно, ж почуття любові, яке розвивається між Джонсоном і хороброю жінкою Сюінь, яка не раз була в боротьбі з акулою і завжди поверталася з перемогою.

Огляд на фільм «Мег: монстр глибини»