Огляд на фільм «Клуб любителів книг і пирогів з картопляного лушпиння»

А наступний фільм має дуже цікаву і незвичну для нас назву. Це такий, як «Клуб любителів книг і пирогів з картопляного лушпиння». За своїм сюжетом або просто навіть за роллю головного персонажа цей фільм нагадує чимось попередній. Вся справа в тому, що тут основною фігуруючою особистістю буде також письменник, але тільки вже жінка. Створений даний фільм був у 2018 році режисером Майком Ньюелсом.

Все це було у 1946 році в Лондоні. Головна героїня Джулієт Ештон отримає від свого редактора важливе завдання. Вона повинна написати статтю про те, чому насправді корисна література. Дівчині ця тема не дуже припадає до душі, але ви ж знаєте, що редактори люди наполегливі і Сідні наполягатиме на тому, щоб дівчина все таки цю статтю написала, оскільки вона допоможе в просуванні її ж власної книги.

Цікавим моментом у цьому фільмі є те, що за допомогою якоїсь не дуже привабливої назви можна сховати щось важливе і незбагненне іншими людьми. І я поясню чому так. У Джулієт буде нове завдання від свинопаса Доусі Адамса. Якось за часів окупації німців йому попався один з примірників книги Чарльза Лема. Так ця людина хотіла ще отримати примірник «Шекспірівських заміток» того ж автора. Він радий був би і сам все відшукати, але ось через окупації це зробити неможливо.

У своєму листі Доусі згадує якраз таки про один клуб любителів книг і пирогів з картопляного лушпиння. Насправді це прихований клуб, про справжні цілі якого не повинні були дізнатися німці. Ось вам і прихований сенс даної назви. Але Джулієт у нас дівчина не зовсім проста і вона погодиться відправити Доусі потрібний екземпляр тільки з умовою того, що він напише більш докладно про свинину і пиріг з картопляним лушпинням.

У результаті цих всіх дій компанія людей, яка складала клуб любителів книг і пирогів з картопляного лушпиння, вирішила також проводити різноманітні літературні вечори. Так їм настільки сподобалося цим займатися, що такий клуб існував навіть після самої війни і функціонував майже так само, але свободи в діях було побільше.

Нашу головну героїню Джулієт ця розповідь дуже захопила, оскільки існування цього клубу продовжила любов до книг. І напевно тільки після цього дівчина нарешті дозріла до тієї теми, яку в самому початку запропонував її редактор Сідні. Я навіть скажу більше, дівчина після такої розповіді навіть вирішує відправитися на острів до цих людей. Там буде багато всього цікавого, але найголовніше – це те, що саме на цьому острові дівчина зрозуміє, чого особисто вона хоче від життя. Вона змінить повністю свій кругозір і їй не захочеться взагалі виїжджати звідти.

Так навіть та стаття, яку так мріяла написати Джулієт особисто для своєї перспективи, перестає бути актуальною. Виявляється, що цей весь час до відвідування острова дівчина жила практично не своїм життям, вона просто рухалася якось по інерції, якщо так можна сказати, а свого справжнього призначення і зовсім не знала. Вона навіть почне сумніватися в тому, чи потрібен їй Марк – її наречений. Він виявиться людиною далекою від неї і її захоплень. А ось той самий Доусі чомусь запав їй дуже глибоко в душу.

І здавалося б, що все закінчується і просто тріщить, адже з острова, де було добре, дівчина поїхала, а в Лондоні її хоч і чекають, але ті люди, які їй вже просто не потрібні. Але ми ж обіцяли писати про фільми з дуже хорошим кінцем, а тому відкрию вам невеличку завісу. Закоханість Джулієт у Доусі виявиться взаємною і вони обидва захочуть повернути один одного. Закінчиться все тим, що зустрінуться вони на півдорозі один до одного. Хіба це не щасливий кінець?!

Огляд на фільм «Клуб любителів книг і пирогів з картопляного лушпиння»