«Мгла» – це повна безвихідь чи є якась надія?

Не раз уже ми говорили про те, що будь-який фільм, в якому би він жанрі не був, має своє місце в світовому кінематографі. І ми вже розбиралися з вами, чому ж варто дивитися мелодрами,  які нас чомусь вчать. Ми розглядали тему того, чому важливо дивитися мультики і так далі. А також ми розглядали і такі фільми, як жахи.

Якщо ви пам’ятаєте, то ми говорили про те, що жахи найбільше люди дивляться тоді, коли в житті їм не вистачає якогось адреналіну. Можна ось стрибнути з парашута, цього все таки бояться більше, а фільм жахів – це, по суті, те, що може собі дозволити кожен. Та й вчасно це можна зупинити, а ось, як ви розумієте, стрибок з парашута ви не зупините тільки тому, що ви злякалися.

Сьогодні хотілося би з вами поговорити про фільм «Мгла». Ось з чим асоціюється у вас ця назва? Мені це нагадує щось таке похмуре і зовсім не безхмарне. Цей фільм жахів створив режисер Френк Дарабонт. Він знятий за повістю Стівена Кінга «Туман». І скажу вам, що можна таких випадків зустріти багато, коли показують фільми, зняті на основі якихось літературних творів. Але ось в разі цього фільму режисер вирішив трішечки змінити назву, щоб не бути зовсім схожим.

Фільм «Мгла» з’явився на екранах наших телевізорів ще в 2007 році, але я більш ніж впевнена, що про нього навіть багато хто і не чув. У цьому кіносценарії, можна сказати, що панує безвихідь, яка ближче до кульмінації, кінця досягає якогось апогею. Цей фільм змушує деяких глядачів навіть впасти в такий собі ступор від самого враження. Та й дивитися його можна кілька разів, якщо ви дійсно любите фільми жахів.

Але давайте ж більше про сюжет фільму. Він починається з сильного урагану, який відбувається в маленькому містечку в штаті Мен. Це містечко накриває надзвичайний і навіть надприродний і містичний туман. Відвідувачі супермаркету, який знаходиться в цьому маленькому містечку, тримають оборону від цього туману всередині самого приміщення. Але одному з очевидців такого цікавого природного явища щось здасться дивним, і він буде стверджувати, що в тумані щось або хтось є. Чи так це насправді ми зрозуміємо вже в ході самого фільму.

Ще одним головним персонажем в цьому фільмі є художник Девід Дрейтон, який в цей місцевий супермаркет приїхав зі своїм п’ятирічним сином за покупками. Як і багато інших, цей художник буде одним з тих, хто очолить групу так званих активістів, які хочуть розібратися з цим явищем і тим, що взагалі тут відбувається. Дуже скоро активісти та інші люди з’ясують те, що в тумані і правда щось є, а таке природне явище служить якимсь притулком і навіть якоюсь формою існування фантастичних і навіть містичних істот.

Між людьми починається конфлікт, а паніка багатьох роз’їдає зсередини. Кожен розуміє, що якщо не він погубить когось, то знищать його. Варто зауважити те, що режисер створює таку своєрідну картину, яка має нотки містицизму і ось якщо порівняти книгу «Туман» Стівена Кінга і цей фільм, то можна сміливо сказати, що фільм є більш сильним і потужним. Велику частину цього кіносценарію складають розмови про щось вічне і взагалі про буття.

Настрій нерозуміння і якоїсь безвиході супроводжує весь фільм, а незрозумілі почуття і якусь навіть шорсткість зможе спокутувати тільки фінал. Як ви знаєте, фільм вже нецікаво дивитися після того, коли розкриті всі карти. Тому, чому саме фінал є найбільш чітким ви можете дізнатися тільки після перегляду фільму.

«Мгла» – це повна безвихідь чи є якась надія?