«Зв’язок часів» – чи є він?

Вітаю, мої любі! Ми не раз вже говорили з вами про те, що фільми відіграють дуже важливу роль в нашому житті. Так за допомогою фільмів ми можемо, як і самі навчитися чогось, так і навчити наших дітей бути більш стриманими, милосердними і добрішими до всього світу. Фільми є різні: в одних описуються якісь комедійні ситуації з життя і над ними можна добряче посміятися, деякі фільми є дуже страшними, але тим не менше теж мають своє місце в світовому кінематографі.

А менша кількість фільмів все таки показують якісь події, на які складно було б дивитися в реальному житті. Одним з таких є фільм «Зв’язок часів». Він вийшов на екрани наших телевізорів ще у 2010 році, а режисером такого прекрасного і несамовитого фільму є Олексій Колмогоров. Та й сценаристом цього кіно є теж він.

На цей фільм особисто я натрапила не випадково. Подивитися його мені порадила одна хороша знайома. Що саме цікаве – про цей фільм вона говорила, як про якийсь шедевр і мені захотілося його подивитися і зробити свої висновки. Свої думки я нав’язувати вам не буду, адже це буде неправильно, але якщо ви прочитаєте цю статтю і вам раптом стане цікаво також, як і стало цікаво мені після розповіді моєї давньої знайомої, то, я думаю, ви теж неодмінно знайдете час, щоб подивитися це кіно.

Фільм «Зв’язок часів» – це художній фільм, який нам розкриває небувалу історію кохання. Ця любов, яка показується у фільмі, проходить через багато десятиліть, вона одна з’єднує багато епох по суті. Це військова драма, яка має певни й містичний ухил. Але в цьому фільмі немає конкретно якогось чорного або білого кольору. Тут не все так категорично. Тут сценарист, режисер, продюсер хочуть показати зовсім інше. Вони нам показують те, що серед самих загарбників, а саме між воюючими людьми були і нормальні люди, які все-таки не були байдужими до всього.

Таких людей теж десь за щось боліло, а прості почуття любові і співчуття їм були теж притаманні. Історія фільму починається ще в далекому 1943 році. Один поранений російський партизан Борис та інший німецький лейтенант Вальтер потраплять під опіку біженки Насті. Ця біженка Настя, незважаючи на різні національності, виходить обох відразу, можна сказати, що в союзі з одним місцевим батюшкою вона змінить їх обох. Цій дівчині позаздрити мало хто зможе, адже по суті вона виходжує двох ворогів.

Настуня подарувала цим двом чоловікам любов, милосердя і доброту до оточуючих. Так сталося, що російський партизан Борис і німецький лейтенант Вальтер через деякий час закохаються в дівчину і між ними виникне перемир’я. Це вони зроблять тільки заради того, щоб врятувати саму Настю, коли їй буде загрожувати небезпека. Після того, як вони прийдуть до тями і поправляться, їм знову потрібно буде піти по різні боки барикад і бути також ворогами, як і раніше.

Їхня клятва все-таки не розділиться і не зникне і вони стануть оберігати свою улюблену Настуню з різних сторін барикад. Що найцікавіше, то фільм закінчується тим, що через цілих 67 років Настя знову опиняється в небезпеці, але тих старих солдатів, які любили Настю, не буде в живих. Проте вони знайдуть спосіб її вберегти. Старі солдати з того світу передадуть певний наказ своїм онукам врятувати свою кохану, але чи вдасться небіжчикам надати допомогу своїй коханій з того світу?! Як думаєте особисто ви? Чи існує справжній зв’язок часів, епох і по суті різних світів?

«Зв’язок часів» – чи є він?